Я народився в 1971 році в невеликому регіональному місті Бердичеві. Мій батько працював бухгалтером на автопідприємстві, мама керувала цехом на рукавичковій фабриці.
Батьки були вимогливі і навчили мене відповідально ставитися до шкільного навчання, тому вчився я легко і отримував відмінні оцінки. З 2 класу ходив на секцію вільної боротьби, а з 4 класу перейшов на секцію боксу. Виступав на чемпіонаті України і посів 3 місце, став кандидатом у майстри спорту з боксу.
8 класів я закінчив із золотим Атестатом. Це дозволило мені з одним іспитом вступити до Бердичівського машинобудівного технікуму на перспективний факультет — Налагодження та експлуатація верстатів з числовим програмним забезпеченням.
У технікумі я теж відмінно вчився і до того ж очолив комсомольський осередок нашої групи. У складі команди з трьох чоловік я поїхав на олімпіаду з сопромату серед усіх технікумів Радянського Союзу. Наша команда здобула перемогу, за перше місце ми привезли приз-кольоровий телевізор для потреб технікуму.
Закінчив технікум я з червоним дипломом. У той час після навчання в технікумі необхідно було відпрацювати на виробництві обов'язково кілька років, як компенсацію витрат машинобудівної галузі на навчання. Знаючи, що я поїду вступати до вузу, Я дав своє першочергове право вибирати місце куди поїхати старості нашої групи, яка вже вийшла заміж, була вагітна і хотіла залишитися рідному місті. Мені дісталося напрямок в далеку Читу, Куди я не поїхав. Так як я вступив до вузу, я автоматично звільнявся від зобов'язання відпрацювання на виробництві.